Хіміки Тернопілля

Іван Якович Горбачевський

Іван (Ян) Якович Горбачевський (1854 —1942) — визначний український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, громадсько-політичний діяч. Академік АН УРСР.

2004 рік ЮНЕСКО визнало роком академіка Івана Яковича Горбачевського. Ім’я цього видатного українця в радянські часи було мало відоме навіть у Галичині – його батьківщині. Понад 60 років І. Горбачевський жив і працював за межами України, але залишився вірним їй. Тепер його ім’я повертається на рідну землю.

Ім’я великого ученого і патріота  носить Тернопільська державна медична академія, а студенти, які мають великі успіхи у навчанні, отримують стипендію ім. Івана Горбачевського.

Народився майбутній учений 5 травня 1854 року в селі Зарубинці (нині Збаразький район Тернопільської області) у сім’ї священика. Закінчивши у 1872 р. Тернопільську гімназію, Іван поїхав здобувати медичну освіту до Відня.

У 1875 р. він закінчив медичний факультет Віденського університету і в цьому ж закладі почав свою викладацьку діяльність. Згодом місцем його праці стає Інститут лікарської хімії. Тут Іван Якович розпочав цілеспрямовані дослідження над синтезом сечової кислоти, які привели його до відкриття світового значення. Відкриття Івана Горбачевського дозволило встановити джерела і шляхи утворення сечової кислоти в живому організмі, виявляючи її складники. Згодом це дозволить зробити дійовий метод діагностування захворювань.

Після такого наукового успіху 29-річного асистента запросили на посаду професора медичного факультету Празького університету. Тут І. Я. Горбачевський продовжує досліди, розпочаті у Відні. Йому належить ідея гідролізного розщеплення нуклеїнових кислот, відокремлення сечової кислоти від ксантину та гуаніну. Вчений одним із перших виділив у чистому вигляді амінокислоти і показав, що вони є «будівельними цеглинками» білків.

У1898 р. відзначений найвищою нагородою Австро-Угорщини - орденом Залізної Корони. 

У 1906 р. І. Горбачевський увійшов до Найвищої санітарної ради у Відні, згодом очолив її. З 1908 р. - радник цісарського двору та член Королівського чеського наукового товариства

І. Горбачевський був не тільки відомим ученим, дослідником, але й державним діячем – довічним членом палати австрійського парламенту. Йому судилося стати першим міністром охорони здоров’я в Європі.

У 1921 р. І. Горбачевський став професором кафедри хімії щойно створеного у Відні Українського вільного університету, а через два роки – ректором такого ж закладу у Празі.
Учений ніколи не забував про свою Батьківщину. У 1924 р. він підготував кілька підручників з хімії: «Неорганічна хімія», «Органічна хімія», «Фізіологічна хімія», які були написані чеською та українською мовами.

Ще навчаючись у Віденському університеті, Іван Горбачевський познайомився зі своїм земляком Іваном Пулюєм. Вони стали побратимами і однодумцями на все життя. Професори-тернопільці заснували у Празі студентське земляцтво – Українську академічну громаду, де читали студентам лекції, фінансово підтримували бідних студентів.

6 квітня 1925 р. І. Горбачевського було обрано академіком ВУАН за спеціальністю «біохімія». Він був також дійсним і почесним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

І. Горбачевський є автором майже п’ятдесяти наукових праць, значна частина яких не втратила свого наукового значення донині.

 24 травня 1942 р. І. Горбачевський знайшов вічний спочинок. Його поховано у Празі.